Італія. Середньовіччя

• 488 — в Італію вторглись остготи і заснували тут своє королівство.
• 554 — Візантія установила в Італії своє панування.
• 568 — північ країни зайняли германські племена лангобардів. Перед тим лангобарди переміщуються зі своєї прабатьківщини Скандинавії на нижню Ельбу, звідти в Моравію і засновують в басейні Дунаю (Паннонія) свою першу державу. Після того, як лангобарди й авари під проводом короля Албойна знищують державу гепідів, вони разом із частиною гепідів вдираються до Італії і утворюють свою другу державу.

  

  Албойн, король лангобардів

• 572 — лангобарди завойовують Павію. Згодом лангобарди оселяються спершу на рівнині По, а потім і в Північній Тоскані, Умбрії, Сполето і Беневенті.
• 584 — правління герцогів скасовується після відновлення королівської влади лангобардів над всіма своїми землями. У зв'язку з позбавленням політичних прав підкорених римлян і усуненням римської адміністрації держава лангобардів стає суто германським державним утворенням.
• 584-590 роки — правління лангобардського короля Аутарія, одруженого з Тойделіндою, дочкою герцога баварів, складаються добрі політичні відносини з Баварією. Залежність (сплата данини) від держави Франків.
• 590-615 роки — правління Агілульфа, що уклав перемир'я з франками та візантійцями.
• 636-652 роки — правління Ротарія, що наказує кодифікувати лангобардське народне право — «Edictus Rothari» у 643 році. Близько 650 року завершується завоювання лангобардами північної частини Італії. Поряд з Королівством лангобардів (столиця Павія) існують майже самостійні герцогства: Трієнт, Фріуль, Споленто, Тусція (Тоскана), Беневент. У візантійців в Італії залишаються екзархат Равенни, Істрія, герцогство (дукат) Рим, дукат Неаполь, південний край Італії і Сицилія. Внаслідок цього Італія розпадається на лангобардські і візантійські області.
• 661-671 роки — правління Грімоальда І, королівство лангобардів досягає найвищої могутньості, завдяки об'єднанню з герцогством Беневентським. Грімоальд здобуває перемоги в битвах проти франків, візантійців, аварів і слов'ян. Перший з королів лангобардів приймає католицизм, що роблять і його наступники. По смерті Грімоальда починається тронний розбрат (влада аристократії).
• 712-744 роки — правління Лютпранда, що намагається об'єднати Італію шляхом підкорення герцогів Сполето і Беневента і нападів на Ровенну і Рим.
• 749-756 роки — правління Айстульфа, що 751 року завойовує Равенну: кінець екзархату Равенни і візантійському пануванню в Середній Італії.
• 756-774 роки — правління Дезидерія, що перд цим був герцогом Тоскани.
• 773-774 роки — Італія завойована франкським імператором Карлом Великим. Дезідерій змушений зректися престолу. Лангобардська держава об'єднується з франкською, проте герцогство Беневент залишається незалежним.
• 774-887 роки — Каролінгське правління в Італії. Поряд з герцогством Беневент виникають нові лангобардські володіння (Неаполь, Салерно, ткапуя). 827 року араби втручаються в нижньоіталійську політику. Перше вторгнення угорців на рівнину По. Маркграфи Фріуля, Тусції (Тоскани) і Сполето, які посилюються в прикордонних землях, стають самостійнішими. У VIII—XI століттях у Південній Італії утворюються морські республіки Амальфі, Гаета і Неаполь, а в Північній Італії зміцнюються республіки Генуя, Піза і Венеція. Арабів (сарацинів) витісняють з Південної Італії та з Сицилії.
• 888-924 роки — правління Беренгар Фріульський, що по смерті Карла ІІІ коронується королем Італії, однак перед цим його витісняють герцоги Сполето — Відо (891-894) і Ламберт (892-898, які вважають себе спадкоємцями держави лангобардів і примушують пап коронувати їх імператорами Священної Римської імперії.
• 894 року — Арнульфа Каринтського визнають королем і коронують імператором у 896 році, однак він повертається до Баварії.
• 900 року, по смерті Ламберта, королем Італії у Павії стає король Провансу (Нижньої Бургундії Людовік ІІІ Сліпий, 901 року Людовіка у Римі коронували імператором Священної Римської імперії. Після того як його 905 року Беренгар скинув і осліпив у Вероні, Людовік повертається до Провансу, де у 928 році помер.
• 915 року Беренгар коронується імператором. Після його поразки від угорців на Бренті у 899 році відбуваються постійні грабіжницькі походи угорців, яким Беренгар змушений платити данину. Також під час його правління відбулися напади арабів на Реггіо, Орію і Тарент.
• 922-926 роки — правління Рудольфа ІІ, короля Верхньої Бургундії, якого закликають до Італії, і він скидає і вбиває Беренгара у 924 році. Після смерті свого тестя Бурхарда ІІ Швабського Рудольф ІІ передає владу Гуго В'єнському.
• 926-947 роки — правління Гуго В'єнського, який утверджується в боротьбі проти обраного протилежною партією Еберхарда Баварського. По смерті Гуго королем стає його син Лотар (котрий був ще 931 року коронований як співправитель; одружений з Адельгейдою, дочкою Рудольфа ІІ, короля Верхньої Бургундії).
• 950 року, по смерті Лотара, коронується Беренгар ІІ Іврійський. Вдову Лотара він утримує в полоні.
• 951 року Оттон I Великий, закликаний на допомогу Адельгейдою, здобуває владу у Верхній Італії. Він знову ставить на престол Беренгара як васального короля, однак той разом зі своїм сином Адальбертом вступає в конфлікт з церковною державою. Іван XIII закликає на допомогу Оттона Великого, який у 2-му Італійському поході (961-965 років) зміцнює своє панування у Верхній Італії. Беренгара захоплюють у полон, Адальберт помирає у вигнанні. Утворення Священної Римської імперії (фактично титул її імператора трактувався як титул найсильнішого володаря в Європі). Німецькі королі, після своєї коронації вважають себе володарями Ломбардського королівства (Імперська Італія), яке належить до Священної Римської імперії.