Туристами ми бачимо найкращі, найцікавіші, найпривабливіші сторони країни, в яку приїхали. Коли ми залишаємось надовше, нам відкриваються потаємні закутки, старанно приховані раніше від допитливих очей відпочиваючої людини. При ближчому контакті відкриваються серця і душі людей, що тут живуть. З більшою точністю ми відмічаємо схожість і відмінність наших смаків, уподобань, рівня життя. Згодом з’являються улюблені місця, що не мають нічого спільного з гамірними туристичними натовпами. Відмінним стає наше бачення реальності в самій країні і розуміння населення, воно різниться від опису офіційних туристичних каталогів. Ми починаємо дивитись на італійців їхніми очима.
Дамо спочатку коротку, але досить наглядну порівняльну характеристику України та Італії, бо, як гласить народна мудрість, “все пізнається в порівнянні “. З геополітичного доповнення Європейської енциклопедії можна дізнатись, що офіційними назвами відповідно є: Італійська республіка та Україна. Форма правління: парламентарна республіка і республіка. Територія Італії в 2 рази менша, ніж площа, що її займає Україна, з тим, що кількість населення майже однакова.
Італія вважається “старіючою країною”: кількість людей похилого віку з кожним роком збільшується , а народжуваність зменшується . Середня тривалість життя в Італії найдовша в Європі і складає 74 роки для чоловіків та 82 роки для жінок. Кількість міського населення у Італії та Україні майже однакова і приблизно складає 66 % .
Італійці та українці в основному сповідують християнську релігію, з тією різницею, що в Італії це католицизм, а в Україні – православ’я .
Щодо ВНП на душу населення , то тут великі розбіжності : в Італії – 19.620 $ , в Україні – 2.210 $ США .
Кількість неписьменних в Італії становить 2,9 % , в Україні – 1,6 %, свідчить Європейська енциклопедія. Останні дослідження ISTAT (італійського статистичного бюро) виявили, що кожен третій італієць погано читає і сприймає прочитане, не пам’ятає всю абетку та має проблеми з математикою – прості задачі багатьох ставлять у глухий кут.
Недавно в Італії була енергійно впроваджена в життя реформа загальноосвітніх шкіл та вищих учбових закладів. Відбулося спростування, скорочення учбових програм. Основна увага зараз приділяється якості, а не кількості засвоєних матеріалів. Менше схоластики: шкільна теорія повинна задовольняти вирішення практичних життєвих питань.
Наприклад, на уроках математики в школах замість інтегралів та логарифмів вчать дітей, як заробити гроші, розпорядитись своїм бюджетом, як купити будинок чи автомобіль. Обов’язковими будуть англійська та комп’ютер . Історія має викладатись не у хронологічному порядку, а по аргументах: основні події, що відбулись, наприклад світові війни, і т. д. Італійці надіються, що з введенням в життя цієї реформи покращиться рівень освіченості населення .
Спираючись на ці дані, можна зробити висновок, що в Італії більша густота населення, кращий рівень життя, але разом з тим і вищий рівень неосвіченості. Це останнє особливо тішить моє самолюбство.
“Італія – країна, котра не приховує ні красивих, ні гидких своїх закутків . Люди привітні, відкриті для діалогу, розкуті та життєлюбні . Італія кольорова, своєрідна, невичерпна, цікава, дотепна, гідна любові, завжди викликає симпатію, і лукава, і разом з тим щедра і небезпечна, сонячна і неприступна, весела і важка, тільки ніколи не буває сумною і одноманітною“, – написав про Італію німецький журналіст Клаус Бріл.
Італійці живуть в комплексній мережі міжособових контактів, де ядром є сім’я і друзі. Підтримка відбувається в основному за допомогою рекомендацій, тільки на власному таланті, як кажуть, далеко не заїдеш.
Відомий італійський журналіст-аналітик Енцо Біаджі якось сказав : “Ця країна не є країною права, а: хто твій знайомий.” Італійці вважають державу своїм неприятелем-узурпатором, що тільки вдає, нібито її цікавлять інтереси громадян. І тому громадяни тільки вдають, що сплачують усі податки та такси і шанують закони.
“ Керувати Італією не тільки неможливо, але й безкорисно “, – сказав колись Беніто Муссоліні .
Ще й сьогодні у Італії переплітаються між собою постфеодальні відносини з демократичними структурами, країна є стародавньою і в той самий час новітньою. Існують великі розбіжності між Північчю і Півднем: на Півдні переважає архаїчне, на Півночі – модерне .
У зондуванні Eurispes (італійська агенція аналітичних досліджень) створилась картина Італії як країни “безвідповідальних фаталістів, що не мають хоробрості “. Обломовщина, що відкривається у своїй багатогранності як “суспільство, де все знаходиться на відстані протягнутої руки “, пливе за течією “в очікуванні, що інші вирішать проблеми “, де перекладаються на плечі інших навіть емоції та досвід .
Національне статистичне бюро ISTAT показує італійців як людей-“марнотратів”: “Італійці витрачають все більше та заощаджують все менше. Витрати зросли з 72 % до 84,7 % за два останні роки“. Заощадження, відповідно, зменшились з 28 % до 15,8 %.
Можемо зробити висновки , що італійці за духом та світосприйняттям є досить близькі до нас . Основна різниця полягає у тому, що Італія є напівострівною країною, це спричиняє більш консервативні погляди її населення. На території Італії відбулось значно менше воєн та битв, завдяки чому збереглись майже усі пам’ятки культури та архітектури – головний магніт для туристів . Індустрія туризму вносить величезні прибутки в державну казну у Італії, чого не можемо стверджувати про нашу державу. Україна через своє місцерозташування – центр Європи – завжди була перехрестям геополітичних інтересів, перебувала у складі інших держав, втратила більшу кількість своїх архітектурних пам’яток.
Ось така насправді Італія – тепла середземноморська країна, такою бачать її італійці та ті, кому вона припала до душі як туристична мета чи друга батьківщина.
Немає коментарів:
Дописати коментар